?

Log in

   Journal    Friends    Archive    Profile    Memories
 

r_2kh

червень. 3-є, 2011 11:04 am Питання до убунтознавців

 Проблема така. Є рутер D-Link Dir 300, до якого підключений інтернет через pppoe dual access (тобто є настройки як локальної мережі, так і логін/пароль для підключення до сервера). Завдання: через бездротове з'єднання на Убунті 10.04 має в інтернет виходити браузер. 
Додаткові відомості. 1) Все ідеально працює з Віндовсом; 2) Все ідеально працювало з Убунтою, доки було дсл-підключення (дсл-модем -> рутер - > убунта); 3) Тільки я перезавантажуюсь на Убунту, вайфай ловиться, відбувається підключення, пінгується рутер, пінгується все, що можна. Перші кілька хвилин браузер виходить на якісь сторінки. Потім поступово починає тормозити і врешті-решт доступ до інтернету через браузер зникає. При цьому досі різні сервери піднгуються, можна зайти на інтерфейс рутер через браузер. Пробував різні браузери. 
Для мене це дуже загадково. Що робити і хто винен?

Теги: ,

1 коментар - Прокоментувати

листопад. 22-е, 2010 01:11 am Про напад неонаці на Центр візуальної культури

В суботу 20 листопада група неофашистів здійснила напад на Центр візуальної культури НаУКМА під час заходу щодо трансгендерної проблематики, напустивши в приміщення сльозогінний газ і побивши одного із організаторів. На жаль, расистські дискримінаційні погляди поділяють і деякі могилянці, причетні до ультраправих угруповань. Будьмо пильними - не дамо поширитись фашистському насильству!

Більше деталей: Напад на центр візуальної культури

Ще посилання: http://www.artukraine.com.ua/ukr/news/495.html
http://direct-action.org.ua/?p=515
http://livasprava.info/content/view/2484/1/

1 коментар - Прокоментувати

листопад. 5-е, 2010 02:06 pm О. Брюховецька про Леніна, Дзюбу та націоналізм

Деякі мої роздуми про питання, підняті О. Брюховецькою і її статті Everything You Always Wanted to Know About (Ukrainian) Nationalism, But Were Afraid to Ask Lenin

Аргументація статті побудована на несподіваному введенні Леніна в націоналістичний дискурс та виявленні потенціалу ленінського уявлення про права націй на самовизначення в сучасній критиці колоніалізму. Але нам видається, що сама риторика націоналізму, яка пронизувала тексти і Маркса, і Леніна, і його критиків (хоч і не повністю визначала суті цих текстів), в статті О. Брюховецької не була піддана критиці, а тому багато в чому визначила деякі хибні засновки, з яких виходить авторка статті.

Читати більшеCollapse )

 

10 коментарів - Прокоментувати

листопад. 4-е, 2010 04:20 pm Гарні формулювання

Пост інтелектуальних лінощів: просто гарні формулювання.

1. Je me contenterai d'exprimer ma sympathie en rappelant ce que les Roms n'ont pas : ils n'ont pas de bombe atomique ; ils n'ont pas de police ni de services secrets ; ils n'ont pas d'officines de propagande ; il n'existe pas de Romland, enfermé dans ses frontières, ni de gardes frontières Roms ; ils ne s'identifient ni à une religion déterminée, ni à une idéologie, ni à une histoire glorieuse reconstruite après-coup. Les Roms sont ce vers quoi nous voulons tendre et, j'ose encore l'espérer, notre avenir.
Люк Болтанскі.

2.Единство эксплуатируемых и эксплуататоров - смертный грех.

3. Стаття О. Брюховецької про Леніна, Дзюбу та нац. питання: Everything You Always Wanted to Know About (Ukrainian) Nationalism, But Were Afraid to Ask Lenin (стаття прикметна відсутністю проблематизації як націоналізму, так і нації).

Теги: ,

1 коментар - Прокоментувати

жовтень. 16-е, 2010 12:14 am Перемогли Бадью, Онфре та Рєпа

Щороку посольство Франції нагороджує перекладачів із французької на українську в різних номінаціях. Цього року в номінації гуманітарної літератури премію отримав відомий перекладач та лівий інтелектуал Андрій Рєпа за переклади Мішеля Онфре ("Трактат атеології", про який тут йшлося) та Алена Бадью ("Концепт моделі". Ех, обіцяв я написати рецензію на неї, та не судилося. Але не все ще втрачено). Заслужена перемога вправного перекладача й цікавих книг. Вітаю.

Прокоментувати

вересень. 29-е, 2010 05:00 pm Перекладачеві під Ubuntu вижити можна!

Товариш lithvin  грунтовно й по суті відповів на попередній пост, за що йому велика подяка. Далі все на основі його коментаря.

На свій сором, я не знав про таку чудову штуку, як http://translate.google.com/toolkit/ , де можна в режимі онлайн працювати, як із CAT. Є два вікна, робиться попередній переклад файлу, і далі можна правити в онлайн режимі; є можливість шукати варіанти автоматичного перекладу. Фактично, це доступ до бази даних перекладів гугла. По своїй дурості раніше, коли доводилося, я це все робив вручну.

Посилання на утиліти для перекладачів: http://www.marcprior.de/linux/tm.htmlhttp://linuxappfinder.com/utilities/translation

Також є така надбудова для Лінукса на основі Гнома із купою програм для перекладу: GNU/Linux Desktop for Translators . Планую дещо собі поставити із цього списку програм:

Tuxtrans ApplicationsCollapse )

Теги: ,

1 коментар - Прокоментувати

вересень. 29-е, 2010 11:31 am Як вижити перекладачеві під Ubuntu?

Сабж. Кілька місяців уже під цим дистрибутивом Лінукса, всі супутні проблеми повирішував. Але оскільки я більш-менш професійно займаюся перекладом, то виникає потреба в спеціалізованому софті.
1. Електронний словник. Зараз користуюся Goldendict, оболонкою, що підтримує формати словників для лінгво і дозволяє залазити в інтернет. Думаю встановити Мультитран. Проблема основна в тому, що неможливо швидко шукати слово з буферу обміну, оскільки словник не вміє знаходити вихідну форму слова, доводиться вручну вбивати інфінітив чи номінатив. Крім того, довго грузиться й іноді висне (що, врешті, характерно й для пропрієтарного лінгво).
2. CAT. Середовище перекладу з допомогою комп’ютера. З цим поки-що найгірше. На Віндовсі в мене був Традос, він і сподобався найбільше, порівняно із Метатексисом та Дежавю. З вільного софта поки-що пробував Omega-T, досвід сумний, бо вона виснула так, що доводилось безпощадно вбивати. На разі в пошуках чогось кращого, а часу немає.
3. Щось для автоматичного перекладу. Врешті, я не особливо такими штуками користуюся, але може бути корисно. Поки що користуюся гуглтранслейтом, який би він не був корявий та через дупу зроблений.
4. Як розпізнавати текст? Тут поки жодного уявлення. Чув про Кунеїформ, але там його чи то самому компілювати треба, чи ще якоюсь кунілінгвістикою займатися.
5. Чим краще витягувати текст з ПДФ? 

Тож цікаво, чи є серед моїх френдів лінуксоїди-убунтоїди, і чи можуть вони щось порадити прямо по сабжу, або принаймні відіслати на якісь спеціалізовані форуми

8 коментарів - Прокоментувати

вересень. 2-е, 2010 11:16 am Всі казки - наративи, але не всі наративи - казки

Чергова карикатура на теоретичний підхід до історії від Alexander J. Motyl. Мотиль хвацько починає сипати модними ідеями наративізму, зводячи їх до банальностей про те, що існують факти (хронологія), і що ми істоти обмежені, і не можемо їх всіх осягнути, тому нам доводиться писати оповіді (вони ж наративи), і що ці оповіді можуть бути різними, але все одно якісними. Поки що на рівні абетки все нормально, акщо не враховувати, що головних питань про механізм побудови наративу і про саме пізнання фактів так і не було заторкнуто.
А далі починається повна еквілібристика: Мотиль починає вигадувати "чисті типи" наративів, а також аналізувати їх "сумісність" (ЩИТО?). Так і уявляєш таких собі м’язистих наративів, що зібралися на рингу історіографії виясняти стосунки щодо "сумісності". Потім сумісні вирушають у весільну подорож, а несумісних виносять на ношах. Самі ці чисті типи настільки чисті, що запідозрити їх у порочащих стосунках із фактами неможливо: так, державницький наратив України обов’язково має починатися із Київської Русі, але не включати УРСР, національний наратив неясно чим відрізняється від попереднього, а той наратив, в якому дрібка уваги приділяється іншим "націям" на "українській землі" називається у Мотиля "територіальним". Решта наративів (радянський, російський національний, "західний" (sic!) такі ж карикатурні. Далі, ту банальність, що побудова наратива зумовлена сучасним станом суспільства, автор перетворює на апологію націоналістичної пропаганди, роблячи "розумовий експеримент" щодо сферичної держави Слоббовії у вакуумі. Висновок такий, що для будь-якого політичного рішення обов’язково знайдеться відповідний наратив. Питання того, чи не гірше від цього буде фактам, замовчується. Хто ще не здогадався, все зводиться до політтехнологічних рекомендацій, як писати історію України, щоб вона відповідала волі до влади панівного класу і не дуже наступала на наративи дебелих сусідів. От наприклад чистий тип "Радянський наратив" майже по всіх параметрах несумісний із "Державним", а от російський національний - цілком сумісний. Отак, я не расист, але негри повинні жити в Африці. Jedem sein Narrativ. 
А тепер трішки повернутися на землю і згадати, що наративістський підхід до історії означає аналіз наявних наративів, а не приписи, як їх створювати. Це нудна і неприбуткова справа науквоця, а не авантюрна й престижна політтехнолога. Філософ історії, як і літературознавець, відшукує та пов’язує із соціальним тлом риторичні прийоми історіописання, а не дає приписи, як написати красивий роман. Вірніше, можна написати роман за порадами літературознавців, але це вже буде трохи не те. І особливості наративів не в тому, де Шухевич поганий, а де він хороший (як думає Мотиль), а в тому, настільки вдало пов’язані факти і настільки сильне їм дається пояснення.

2 коментарі - Прокоментувати

вересень. 1-е, 2010 08:23 pm loci communes

У своєму блозі критик та художник Лариса Бабій зробила цікаве спостереження за мовою арткритики, склавши список загальних місць критичних текстів, "які не можна вживати НІ В ЯКОМУ РАЗІ, або вже вживати ВСІ ОДРАЗУ". І сміх, і гріх звісно, бо не так багато критиків трапляється, що хоч на такі штампи здатні:


there are multiple interpretations

and no one right answer

questioning bigger issues and/or assumptions about…

blurring of boundaries

[insert name of artist/object HERE] changes the way we look at things – waking us up a little, making us question how we see things, and inspiring us to look more carefully

Playing with context

how context affects the way we view things

There are a lot of unknowns that puts everyone a little outside of their comfort zone

That means potential for interesting things to happen

embrace a broad range of disciplines and take on a wide range of ideas

It was a neat idea using so many different processes and to have all different people collaborating

Showing [insert NOUN here] so many different ways means changing how they are seen. As the context changes, the viewers’ relationship changes. Context is so significant.

Це словник арт-критики після "лінгвістичного повороту", де істиною в останній інстанції вважають словники, концептуальні рамки, мовні ігри і т. д. Цікаво, що зворотом цієї витіюватої словесної деріди є певне містичне ядро, про яке потрібно мовчати, оскільки про нього не можна говорити. В глобалізованій вульгаті арт-критики про це містичне ядро соромливо промовчують, хоча воно видніється десь на задньому плані, в нашій же локалізованій версії письма про мистецтво часто доісторичні поняття суб’єктивності автора-творця і його зв’язку з трансцендентним (у формі божества, етносу, пам’яті), натхнення, унікальності досі цвітуть і пахнуть, приправлені психоаналізом на потребу (як і пасує фашистському словнику, юнгіанським). Гру цих двох словників цікаво спостерігати в самоописі виставок ПАЦу, де на останній виставці "трансцендентне" пропонували шукати в глянцевих іграшках Кунса.

Прокоментувати

серпень. 10-е, 2010 07:31 pm Самопродающийся куб

Відвідування виставок сучасного мистецтва останнім часом змушує цікавитись цінами на твори мистецтва (що якось мірою відображено в цьому звіті про виставку в Пінчук Арт Центрі). Кожного разу доводиться вирішувати, де межа між іронією та цинізмом у максимі "гарний бізнес - найкраще мистецтво". Чим більше, тим далі я усвідомлюю, що відповідь на це питання буде найадекватнішим описом дуже великої частини контемпорарі арту. На фоні економічного аналізу формальний аналіз чи вільноасоціативне прив"язування модних "контекстів" до акихось арт-подій виглядають блідо й наївно.
Деякий час парадигмальним актом для комодифікації мистецтва для мене було виставляння Такаші Муракамі бутіка Луї Віттона у вигляді "інсталяції" (цікаво порівняти із спростереженням Дж. Сталланбрас, що інсталяція стала ідеальною товарною формою для мистецтва, на відміну від перформансів, хепенінгів та ленд-арту). Тепер, здається, я знайшов не менш цікавий та рефлексивний приклад: куб Калеба Ларсона, який продає сам себе. Це чорний куб (ну, зрозуміло) з підключенням до інтернету, який постійно продає себе через ebay. Куб постійно шукає собі нових власників, зараз стартова ціна $$7 500.
Інтерв"ю з художником. Він говорить, що поштовхом був страх перед тим, як заробляти гроші художнику в часи кризи.

Прокоментувати

Back a Page